Українці хочуть цензури в ЗМІ – опитування
Прес-реліз від 17.11.2008

Інститут Горшеніна завершив всеукраїнське дослідження «ЗМІ та СВОБОДА СЛОВА», яке проводилось з 20 жовтня по 3 листопада 2008 року в рамках програми соціологічних досліджень 2008 року «ПРОЕКТ КРАЇНИ».

За результатами проведеного соціологічного дослідження експерти інституту ім. Горшеніна зробили висновки.

Цензура та свобода слова. Середньостатистичний українець, за результатами проведеного дослідження, традиційно цікавиться суспільно-політичним життям України (71,2% громадян). Згідно із даними дослідження більше половини респондентів вважають, що в Україні існує свобода слова (55,2 %), водночас, більшість українців вважають, що Україні потрібна цензура ЗМІ (59,1%). Обидва суперечливі уявлення висвітлюють всю складність розвитку вітчизняних ЗМІ. Так, більшість респондентів констатують позитивні зміни у розвитку українських ЗМІ, пов’язані із  поширенням свободи слова, водночас, засуджуючи брак відповідальності за інформацію, що подається у ЗМІ. Це стосується, перш за все, сцен насилля та жорстокості, а також пропаганди кримінального способу життя, показ яких у ЗМІ, вважають респонденти, має бути підданий цензурі. (68,7% - за цензуру сцен насилля та жорстокості, 47,2% за цензуру пропаганди кримінального способу життя).

Телебачення як головне джерело інформації про суспільно-політичне життя України. Для переважної більшості громадян України (85,4%) телебачення лишається головним джерелом інформації про суспільно-політичне життя країни; переважна більшість респондентів щоденно дивляться телевізор, віддаючи перевагу новинам та інформаційним програмам (67,3%). Причому, більшість опитаних цілком довіряють центральному телебаченню (52,3%), тоді як місцевому телебаченню довіряють менше половини респондентів (41,2%). Це свідчить про інерційність радянського мислення з його вірою у авторитет центрального телебачення.

Якість телесигналу. Понад 50% опитаних мають змогу дивитися у гарній якості лише 7 загальноукраїнських телевізійних каналів (Інтер, 1+1, Новий канал, СТБ, ICTV, ТРК Україна та УТ-1/ЕРА).  Всі інші загальноукраїнські канали, незважаючи на своє позиціонування у якості загальноукраїнських, насправді лишаються певною мірою регіональними. Зазначимо також, що більшість респондентів не мають доступу до кабельного телебачення, а самі користувачі розділені за рівнем доходів  і територіальною ознакою. Більшість користувачів кабельного телебачення мешкають у східних областях України (Донецька, Дніпропетровська, Луганська) та у м. Києві і належать до фінансово забезпеченої верстви населення.

Принцип вибору телеканалу. Згідно із результатами дослідження, респонденти, головним чином, обирають той чи інший канал через зручний час трансляції, тоді як об’єктивна подача інформації важлива лише для 19,2% опитуваних. Серед інших причин вибір респондентами телевізійного каналу вмотивований довірою до каналу (22,4%) та зрозумілим поданням інформації (22,5%). Більшість респондентів негативно ставляться до реклами на телебаченні (69,8% опитаних перемикають канал під час рекламного блоку).
Слід зазначити, що для більшості (56,5%) немає значення мова програми, але більшість тих, для кого мова передачі має значення  мешкають на Сході та на Заході України, а також у Криму, що свідчить про певну поляризацію українців щодо мовного питання. Проте, в цілому, згідно з результатами дослідження мовне питання не є першочерговим принципом поділу України на західну та східну. Окрім того, більшість опитуваних вважають, що не існує проблеми розколу України на Східну та Західну, це підтверджує і той факт, що хоча українською та російською мовами розмовляють вдома рівна кількість респондентів, все ж переважна більшість опитаних (73,7%) вважає, що кожний громадянин України повинен володіти державною мовою.

Недостатній вплив  преси та Інтернету на формування  громадської думки. Результати дослідження демонструють, що друковані ЗМІ не здатні конкурувати із телебаченням як головним джерелом інформації про події в Україні. Більшість опитаних не передплачує газети, а сукупна частка тих респондентів, хто або зовсім не купує газети або купує один раз на тиждень становить 66,7%. Вочевидь, друковані ЗМІ не здатні оперативно задовольнити прагнення українців отримати свіжі суспільно-політичні новини.
Інтернет також не є для українців визначальним джерелом інформації, адже в Україні регулярно Інтернетом користуються, як показують результати дослідження,  лише забезпечені люди, тоді як держава не здатна забезпечити розповсюдження мережі в учбових закладах та селах. Окрім цього, лише 20,1% опитуваних схильні довіряти сайтам новин в Інтернеті, тоді як переважна більшість респондентів взагалі вагається з відповіддю на це питання, що певною мірою свідчить на користь того факту, що більшість українців або не користуються Інтернетом взагалі або користується досить нерегулярно.

   Довідка. Всеукраїнське соціологічне дослідження «ЗМІ та СВОБОДА СЛОВА»було проведене Інститутом Горшеніна в рамках програми досліджень 2008 року «Проект країни» з 20жовтня по 3 листопада2008 року в 129 населених пунктах України (63 міста і 66 сіл). Всього, згідно маршрутної вибірки, з врахуванням основних соціально-демографічних характеристик населення України, було опитано 2004 респонденти, які репрезентують доросле населення України, віком від 18 років. Квотами у виборці були: вік, стать, освіта і тип населеного пункту, в якому мешкає респондент. Похибка репрезентативності дослідження не перевищує +/-2,4%.

Прес-реліз у .DOC файлі (укр)